Свято встановлене відповідно до Указу Президента України Віктора Ющенка від 20 жовтня 2009 р. «…з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності Українського народу у Другій світовій війні…».
Під час Другої світової війни (1939-1945 рр.) на території України відбулося кілька ключових битв за визволення Європи від нацизму: у ході вигнання нацистських окупантів з України силами чотирьох Українських фронтів Червоної Армії, які налічували понад 2,3 млн вояків, протягом січня 1943 р. – жовтня 1944 р. було проведено низку наступальних операцій.Завершилося вигнання нацистських окупантів з України повним витісненням угорських та німецьких військ із найзахіднішого регіону теперішньої України – Закарпаття, яке відбулося в результаті здійснення радянськими з'єднаннями Четвертого та Першого Українських фронтів Східно-Карпатської наступальної операції. 27 жовтня 1944 р. було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.
ІСТОРІЯ І ФАКТИ
На думку дослідників, це легко пояснити. Радянська ідеологія передбачала побудову соціалізму, а німецька провладна партія Адольфа Гітлера була націонал-соціалістичною.
Вождь Сталін хотів уникнути будь-яких асоціацій з фюрером Гітлером, цим самим одноосібно звинувативши Німеччину у розгортанні війни в Європі.
Єдиною у світі державою з фашистським устроєм залишалася Італія: випадки участі у війні на території України італійських військ одиничні.
Таким чином, попри радянську пропаганду, війська Німеччини варто називати нацистськими.
Станом на 28 жовтня 1944 р. радянські війська остаточно відтиснули німців до кордону. Однак залишалося ще одне місто – Чоп. Вже наступного дня нацистська армія залишила місто, однак незабаром розпочала контрнаступ. Протягом тижнів окремі райони Чопу – важливого залізничного вузла на кордоні Словаччини та Угорщини, Словаччини та Закарпатської України – переходили з рук у руки.
Остаточна дата звільнення Чопу – 23 листопада 1944 р. Наразі це найзахідніший населений пункт України.
З них 3 млн – мирне населення, з яких 1 млн – особи єврейської національності. Решту втрат – 2,2 млн – пов’язують з катастрофічним зростанням рівня смертності.
За даними демографів, довоєнна чисельність населення в Україні відновилася лише через 13 років, у 1959 р.
За статистичними даними, внаслідок Другої світової війни (за повоєнними підрахунками), було зруйновано майже 700 українських міст і 30 тис. сіл, спалено близько 320 тис. господарств. Без житла залишилося понад 10 млн осіб.
В особливо важкому стані була промисловість. Під час воєнних дій і окупації в руїнах лежали 17 тис. підприємств. Ті з них, які були евакуйовані у східні райони СРСР, повертати не було сенсу, та й робити цього ніхто не дозволяв. Було зруйновано чи затоплено 882 шахти Донбасу, тобто практично всі. Потужність електростанцій впала до 0,4 % довоєнного рівня.
Село теж вийшло з війни виснаженим. У ньому знищили величезну кількість людей, вивезли мільйони тонн сільськогосподарської продукції і українських чорноземів. Але капіталовкладення в сільське господарство становили тільки 19 відсотків від асигнувань у відбудову всього народного господарства. А тут іще посухи, неврожаї й голод 1946–1947 рр., внаслідок якого в Україні померло 1,5 млн осіб. У той же час СРСР відвантажив до Польщі, Болгарії, Чехословаччини, Франції понад два млн тонн зерна.
Дослідниками підраховано, що матеріальні втрати України становили 285 млрд крб. Це становить 42 % від матеріальних втрат усього Радянського Союзу. Загалом Україна втратила в Другій світовій 40 % свого економічного потенціалу.
Сучасними дослідниками (Інститут історії НАН України) збитки України, отримані внаслідок війни, оцінюються у понад 450 млрд. Слід також говорити не тільки про прямі збитки від ведення бойових дій, а й, наприклад, про кількість евакуйованих підприємств до Німеччини напередодні відходу німецьких військ…
Безсумнівними героями є ті, хто до останнього боронив рідні землі та не боявся дати відсіч ворогу. І вічна пам'ять усім героям, які віддали своє життя за Незалежність України!
Вождь Сталін хотів уникнути будь-яких асоціацій з фюрером Гітлером, цим самим одноосібно звинувативши Німеччину у розгортанні війни в Європі.
Єдиною у світі державою з фашистським устроєм залишалася Італія: випадки участі у війні на території України італійських військ одиничні.
Таким чином, попри радянську пропаганду, війська Німеччини варто називати нацистськими.
ХРОНОЛОГІЯ ВИЗВОЛЕННЯ:
Харків – 23 серпня 1943 р.;
Київ – 6 листопада 1943 р.;
Дніпро – 23 грудня 1943 р.;
Одеса – 14 квітня 1944 р.;
Львів – 27 липня 1944 р.
Паралельно здійснювалися Житомирсько-Бердичівська, Корсунь-Шевченківська, Рівненсько-Луцька, Криворізька, Львівсько-Сандомирська та Східно-Карпатська військові операції.Станом на 28 жовтня 1944 р. радянські війська остаточно відтиснули німців до кордону. Однак залишалося ще одне місто – Чоп. Вже наступного дня нацистська армія залишила місто, однак незабаром розпочала контрнаступ. Протягом тижнів окремі райони Чопу – важливого залізничного вузла на кордоні Словаччини та Угорщини, Словаччини та Закарпатської України – переходили з рук у руки.
Остаточна дата звільнення Чопу – 23 листопада 1944 р. Наразі це найзахідніший населений пункт України.
ВІЙНА В ЦИФРАХ
Вважається, що втрати України в роки нацистської окупації становлять 5,2 млн осіб.З них 3 млн – мирне населення, з яких 1 млн – особи єврейської національності. Решту втрат – 2,2 млн – пов’язують з катастрофічним зростанням рівня смертності.
За даними демографів, довоєнна чисельність населення в Україні відновилася лише через 13 років, у 1959 р.
ЩЕ ТРОХИ СТАТИСТИКИ:
Втрати, яких зазнала Україна за роки Другої світової війниЗа статистичними даними, внаслідок Другої світової війни (за повоєнними підрахунками), було зруйновано майже 700 українських міст і 30 тис. сіл, спалено близько 320 тис. господарств. Без житла залишилося понад 10 млн осіб.
В особливо важкому стані була промисловість. Під час воєнних дій і окупації в руїнах лежали 17 тис. підприємств. Ті з них, які були евакуйовані у східні райони СРСР, повертати не було сенсу, та й робити цього ніхто не дозволяв. Було зруйновано чи затоплено 882 шахти Донбасу, тобто практично всі. Потужність електростанцій впала до 0,4 % довоєнного рівня.
Село теж вийшло з війни виснаженим. У ньому знищили величезну кількість людей, вивезли мільйони тонн сільськогосподарської продукції і українських чорноземів. Але капіталовкладення в сільське господарство становили тільки 19 відсотків від асигнувань у відбудову всього народного господарства. А тут іще посухи, неврожаї й голод 1946–1947 рр., внаслідок якого в Україні померло 1,5 млн осіб. У той же час СРСР відвантажив до Польщі, Болгарії, Чехословаччини, Франції понад два млн тонн зерна.
Дослідниками підраховано, що матеріальні втрати України становили 285 млрд крб. Це становить 42 % від матеріальних втрат усього Радянського Союзу. Загалом Україна втратила в Другій світовій 40 % свого економічного потенціалу.
Сучасними дослідниками (Інститут історії НАН України) збитки України, отримані внаслідок війни, оцінюються у понад 450 млрд. Слід також говорити не тільки про прямі збитки від ведення бойових дій, а й, наприклад, про кількість евакуйованих підприємств до Німеччини напередодні відходу німецьких військ…
Безсумнівними героями є ті, хто до останнього боронив рідні землі та не боявся дати відсіч ворогу. І вічна пам'ять усім героям, які віддали своє життя за Незалежність України!
________________
За матеріалами: https://nubip.edu.ua/node/136093